ЗАКАРПАТСЬКА
ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА
ПАЛАТА


Ваш УСПІХ - наш УСПІХ!
 
На головну   Зворотній зв`язок   Карта сайту  
 
        
 
 
    Науковці Ужгородського національного університету, Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі, співробітники Наукової бібліотеки УжНУ, мистецтвознавці Закарпатського музею архітектури і побуту й музею ім. І. Ольбрахта в с.Колочава на Міжгірщині, а також представники місцевих державних і самоврядних органів влади, підприємництва, національних товариств і громадських організацій краю зібралися 14 листопада в Почесному консульстві Чеської Республіки в Ужгороді на конференцію "Чехи в Україні. На прикладі Закарпатської області". Міжнародний захід, організований Закарпатським товариством чеської культури, Генеральним консульством Чеської Республіки у Львові та Почесним консульством Чеської Республіки в Ужгороді, проходив за сприяння Закарпатської облдержадміністрації, Центру культур національних меншин, Закарпатської торгово-промислової палати, Ужгородського національного університету, Науково-навчального інституту Центральної Європи й Наукової бібліотеки УжНУ.
    Роботу конференція розпочала з круглого столу "Українсько-чеські торгово-економічні відносини на сучасному етапі", модератором якого виступив Почесний консул Чеської Республіки в Ужгороді, президент Закарпатської ТПП Отто Ковчар. "Чехія посідає значне місце у зовнішній політиці України і є її надійним партнером у реалізації курсу на євроінтеграцію, – наголосив він. – Закарпатці, яких із чехами єднає і спільне минуле, прагнуть зміцнювати обопільні зв'язки в усіх сферах – науково-технічній, торговельно-економічній, культурній. У розбудові українсько-чеського співробітництва у нашому краї активна роль належить Закарпатській торгово-промисловій палаті, яка, здійснюючи пошук надійних партнерів для експортно-імпортних операцій, налагодження спільного виробництва, провадження інвестиційної діяльності, надає практичну допомогу   суб'єктам малого і середнього бізнесу обох країн... Переконаний, що з відкриттям Почесного консульства Чеської Республіки в Ужгороді, горизонти нашої співпраці значно розширяться".
    Далі за програмою проходила основна частина міжнародної конференції під назвою "Чехи в Україні: збереження культурної спадщини чехів у Закарпатті". Учасників привітали Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Янка Буріанова та консул Генерального консульства Чеської Республіки у Львові Валерія Фюлеова.
    В доповіді "Спільні сторінки історії Словаччини, Чехії та України: історія і сучасність" очільниця диппредставництва Словацької Республіки в Ужгороді звернула увагу на те, що проживання у міжвоєнний період минулого століття в одній із найпрогресивніших і культурних країн Європи, котра славилася демократією, стало не тільки для чехів і словаків, а й для закарпатців, чия територія з 1919-го по 1938 рік також входила до складу Чехословаччини, яскравими сторінками спільної історії. На загальнодержавному рівні значна увага в діяльності чехословацької влади приділялася здійсненню такої соціальної політики, яка позитивно позначилася на соціальному становищі населення в регіонах, у тому числі – в Підкарпатській Русі. Статистика свідчить, що за короткий міжвоєнний період XX століття чехи встигли добре розвинути соціальну й економічну структури Закарпаття. У містах зводились сучасні функціональні громадські будівлі зі своєрідною архітектурною довершеністю, закладалися лікарні, прокладалися дороги. У 1921 році в Ужгороді з'являються кінотеатри, а в 1929-му збудовано перший в Закарпатті аеропорт. За час чеського правління на Закарпатті активізувалося громадське та національне життя, стався небувалий культурний прорив, зріс рівень освіти. "Сьогодні Словаччина, як і Чехія, об’єктивно зацікавлені в стабільному розвитку незалежної демократичної України, так само як і в економічному співробітництві з нею. І хоча наразі ваша держава переживає складні часи, вона показала, що гідна увійти в Європу. Ми підтримуємо вас на шляху євроінтеграції і радо передамо вам свій досвід", – додала на завершення Янка Буріанова.
    Особливе місце на конференції було приділене питанню збереження культурної спадщини чехів у Закарпатті. З однойменною доповіддю виступила голова Закарпатського товариства чеської культури, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Науково-навчального Інституту Центральної Європи Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний   університет" Тетяна Сергієнко. "Увага до збереження національної культурної спадщини чехів у нашому краї посилилася в останнє десятиліття, – констатувала вона. – З метою відродження духовності, традицій, звичаїв і культури чехів, що проживають у нашому краї, успішно діє Закарпатське товариство чеської культури. Періодично організовуються виставки, експозиції, присвячені подіям на-ціональної історії та життю і творчості відомих історичних постатей у політиці, науці, культурі, мистецтві. В Ужгородській ЗОШ №3, так званій Масариковій школі, що в 1935-1938 роках носила ім'я першого чехословацького президента Томаша Гарріга Масарика, відкрито класи з вивчення чеської мови. Працюють музеї у Колочаві, серед яких найвідоміший – музей видатного чеського письменника Івана Ольбрахта. Вісімнадцять років поспіль проводиться фольклорний фестиваль українсько-чеської дружби "Колочавське відлуння в Тереблянській долині"... Відтак пам'яткам матеріальної та духовної культури чехів у Закарпатті належить особлива роль й у відновленні історичної пам'яті та відродженні національної культури наших краян, що також є часткою тієї спільної духовної та культурної спадщини, що творилася за часів входження Підкарпатської Русі до складу Чехословацької Республіки".
    Завідувач відділу "Карпатика" Наукової бібліотеки Ужгородського національного університету Марія Чорній підготувала учасникам конференції унікальну книжкову виставку "Тарас Григорович Шевченко мовами національних меншин" та провела презентацію "Тарас Григорович Шевченко у літературних взаємовідносинах. Шевченкіана на сторінках періодики Підкарпатської Русі".
    Виступ кандидата філологічних наук, доцента кафедри української літератури УжНУ Оксани Кузьми "Тарас Шевченко – "велетень у царстві вселюдської культури" слухався на одному диханні як данина заслуженої шани славетному поету, мислителю, митцю, діячеві, величезна творча спадщина якого належить до вічно живих явищ, що не спиняються на тій точці, на якій застала їх смерть, а розвиваються далі вже в свідомості суспільства. "Велич Тараса Шевченка спонукає науковців до нового, поглибленого осмислення його місця й ролі як знакової постаті української історії, – підкреслила доповідач, – бо Великому Кобзареві належить не тільки виняткова роль у формуванні української національної ідеології, він був визначним захисником ідеї національного відродження всієї слов’янщини, був готовим заступитися за кожну добротворящу людину всіх народів і національностей на землі. Шевченко досяг вершин світової культури, творчість його набула такого широкого звучання, що давно вже перейшла межі Батьківщини і стала надбанням тих, хто поціновує художнє слово. Тепер його дім – цілий світ".
    Науково-пізнавальну розвідку "Традиційний народний одяг Закарпаття 20-30 рр. ХХ століття: збереження, дослідження та популяризація" представили на конференції директор Закарпатського музею архітектури і побуту Габріела Андял та завідувач відділом експозиції Закарпатського музею архітектури і побуту, доцент кафедри історії України УжНУ Василь Коцан. Дослідити окремі аспекти народного вбрання українців Закарпаття допомогли публікації 20-30-х рр. минулого століття. Першу спробу класифікації народного одягу за комплексами у 1924 році зробила саме чеський мистецтвознавець М. Тумова. У статті "Народная одежда Подкарпатской Руси" дослідниця на основі крою, одягової вишивки, її орнаментальних композицій та колориту виділила десять локальних одягових комплексів закарпатців. Причім наведений дослідницею фактологічний матеріал не втратив своєї цінності донині.
    Дослідники Закарпатського музею архітектури і побуту   на основі польових, архівних і літературних джерел та музейних колекцій виявили етноідентифікуючі ознаки та етнографічно розмежувальні риси в народному вбранні етнографічних груп у нашому краї. Поряд із збереженням давніх місцевих ознак народний одяг закарпатців має певні нашарування, пов'язані насамперед з історичною долею Закарпаття. Дослідники виокремили роль іноетнічних запозичань та їх вплив на формування і розвиток народного вбрання українсько-словацького, українсько-угорського, українсько-румунського етнічного порубіжжя. Що ще раз підтверджує: специфічні політичні умови, в яких опинилося Закарпаття в 20-30 рр. минулого століття, спільне співжиття закарпатців із словаками, чехами, угорцями, румунами зумовило своєрідність формування національної культури і зокрема культури вбрання.
    Із захоплюючої розповіді та презентації викладача кафедри образотворчого мистецтва Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі, аспірантки Львівської академії мистецтв Вікторіі Манайло-Приходько "Світоглядне та мистецьке формування Федора Манайла в умовах демократичної та освітньої політики першої Чехословацької Республіки 1918-1939 рр." учасники конференції дізналися про важливий період у становленні корифея закарпатської школи живопису, народного художника України Федора Манайла. Таким періодом стало його навчання в Празькій вищій художньо-промисловій школі (1928-1934 рр.), де готували фахівців із монументального та декоративно-прикладного мистецтва. Поява незалежної республіки Чехословаччини на руїнах Австро-Угорської імперії відкрила еру нечуваної політичної свободи, сприяла еволюції демократичних засад чехословацького суспільства та створила ідеальну атмосферу для освітнього й культурного розквіту.   Все це мало неабиякий вплив на розвиток творчої особистості. У найбільшій культурній, освітній, мистецькій столиці Східної Європи талант молодого художника поступово проходив необхідні стадії гранування. Митець знайомився з ідеями сецесії, соціальної графіки, експресіонізму, сюрреалізму. Під час канікул подорожував Верховиною, роблячи численні замальовки зустрічних гуцулів, бойків, лемків, збирав предмети селянського вжитку, релігійного культу, взірці орнаменту вишивок, записував казки, балади, народні пісні, почуті тихими вечорами коло вівчарської ватри, пізнавав народне мистецтво. У 1932 році, потрапивши до Франції, відкривав для себе Париж, Марсель, Ліон. Уперше експонував свої роботи на “Різдвяному ярмарку народного мистецтва Підкарпатської Русі”, що відбувся того ж року в Празі. Згодом енциклопедичні знання в галузі фольклору, традицій, декоративно-прикладного мистецтва він втілив у   своїх неповторних творах.
    Варто додати, що учасники конференції мали чудову можливість ознайомитися з оригінальними творами художника та його родини, які надав Фонд сприяння гуманітарному розвитку ім. Ф.Ф. Манайла.
    Тему культурно-освітньої розбудови за часів Чехословацької Республіки 1918-1939 рр. доповнив виступ пошукача кафедри педагогіки і психології Ірини Дацків на тему "Розвиток професійної освіти Закарпаття в Чехословацький період".
    Ще одну пам'ятну презентацію приготували представники сільської ради з Колочави, що на Міжгірщині, – "Колочава в історії Чехії, Словаччини й України". Справді, з гірською Колочавою пов'язане ім'я відомого чеського письменника Івана Ольбрахта. Щоліта, з 1931-го по 1936 рік, приїжджав він у цей віддалений куточок Закарпаття, ретельно вивчав нелегке життя верховинців, збирав доступні урядові документи. У своїх публіцистичних виступах відстоював інтереси знедолених краян, у художніх творах увіковічив Колочаву і колочавців. Саме завдяки історії про останнього опришка Карпат, яскраво змальованій у романі "Микола Шугай – розбійник" про село знають по всьому світу. Чеський літературознавець Рудольф Гавел писав, що Іван Ольбрахт "сказав чеському читачеві про Закарпаття більше, ніж усі державницькі газети й журнали за попередні понад десять років..."
    У 1934-му в Колочаві режисер Владислав Вайчура зняв фільм "Марійка-невірниця" за сценарієм Ольбрахта та Карела Нови, в якому ролі виконували самі колочавці. Його сюжетною основою стало однойменне оповідання Ольбрахта. Фільм гарно сприйнявся у Чехословаччині, зробивши Колочаву символом міжвоєнного Закарпаття. Не дивно, що через 76 років після виходу картини на екрани, в Болоньї (Італія) у   рамках міжнародного фестивалю архівних та реставрованих фільмів "Il Cinema Ritrovato" у категорії "Найкращий знову відкритий фільм" кінокартина "Марійка-невірниця" стала переможцем та удостоїлася високої міжнародної нагороди.
    Колочава віддячила Ольбрахту, створивши у 70-х роках один із перших літературних музеїв краю, присвячений цьому визначному письменникові, та звівши йому пам'ятник. А ще в Колочаві вхід до музею під відкритим небом "Старе село" прикрашає пам’ятник найвідомішому колочавцю – розбійникові Миколі Шугаю. Це знову ж таки – перший пам’ятник літературному героєві на Закарпатті. Про все це та ще багато цікавого про видатного чеського письменника й публіциста, про щасливу долю його творів, написаних під час перебування в верховинському селі в тридцятих роках минулого століття, про його героїв, яким судилося прославитися, розповіли в свої виступах директор музею імені Івана Ольбрахта в Колочаві Наталія Тумарець та мистецтвознавець музею Олесь Орищук.




 
Наша адреса :

88015, м. Ужгород,
вул. Грушевського, 62
тел. (0312) 66-94-50, 66-94-55.
тел./факс (0312) 66-94-60, 66-94-74
E-mail:
   
Інвестиційні проекти  
Інтернет-виставка  
Як стати членом ТПП ?  
Контакти  
 
© ZTTP. All Rights Reserved.      Created by: CrafIT.com
Відвідувачів: сьогодні - 282 всього - 1612296